Переполовення - половина П'ятдесятниці - середина 50 днів між святами Пасхи та зішестя Святого Духа. Назву свята Церква запозичила з Євангелія, яке благовістить про Ісуса Христа, що Він, у дні Свого земного життя, на третій рік Своєї Євангельської проповіді, в переполовення Старозаповітного свята Кущів, увійшов у храм і навчав (Ін. 7, 14-36). Свято Кущів було одним з трьох великих всенародних єврейських свят, на згадку перебування євреїв у кущах (наметах) під час їх мандрів пустелею, і особливо на згадку показаного Богом Мойсеєві на горі намета (Вих. 25, 40), за подобою якого Мойсей поставив скинію (Вих. 39, 43; 40,1). Свято тривало вісім днів, з яких перший і останній були особливо святими. Обрядом восьмого дня, який перебував у зв'язку із християнським святом переполовення, був обряд урочистого виливання води. Виливання води було знаменням виливання Святого Духа.
В переполовення свята Кущів Господь ввійшов у Єрусалимський храм і навчав. Від божественного вчення Господа переполовення стало святом для Церкви Христової. Юдеї, чуючи навчання, сказане Господом у свято, «дивувались і казали: Як Він знає Писання, не вчившись?» (Ін. 7, 15). «Багато з народу в Нього ввірували та казали: Коли прийде Христос, чи ж Він чуда чинитиме більші, як чинить Оцей?» (Ін. 7, 31). «Багато хто казали» про Ісуса Христа: «Він точно пророк» (Ін. 7, 40). «Інші говорили: це Христос» (Ін. 7, 41).
Цим вченням Господь ясно показав Себе Месією, ходатаєм Бога й людей, законодавцем і рівним Богові Отцеві. Це вчення Ісуса Христа, відповідно половині П'ятидесятниці, що поєднує Пасху і свято зішестя Святого Духа, передвіщає і про близький час зішестя Святого Духа, тому що «в останній день свята», під час якого Господь був у храмі й учив, Він Сам передвістив про Святого Духа, «Якого мали прийняти віруючі в Ісуса Христа» (Ін. 7, 37-39). Таким чином, Переполовення П'ятидесятниці є явленням Божественної сили і мудрості Спасителя, як Месії, що зіслав Святого Духа.
День Переполовення - це давнє християнське свято. Про нього згадує у своїх повчаннях свт. Іоан Золотоуст. В V столітті Анатолій Константинопольський, в VII - преподобний Андрій Критський, в VIII - св. Іоан Дамаскін, в IX - преподобний Феофан Сповідник оспівали переполовення в духовних піснях, якими Церква нині вихваляє Господа серед Переполовення П'ятидесятниці.
Згадуючи в Неділю про розслабленого освячення води від Ангела в купелі Силоамській, і особливо Божественне вчення Ісуса Христа, промовлене Ним у П'ятидесятницю, яке Господь уподібнює воді, яка «подає грішникові, що прагне спасіння, життя й мудрість», Церква в день Переполовення після Літургії звершує мале водосвяття, просячи Господа напоїти спраглі душі водами благочестя, як Він «кликав, говорячи: коли прагне хто з вас нехай прийде до Мене та й п'є!» (Ін. 7, 37).