Святитель Спиридон чудотворець, єпископ Триміфунтський
Святитель Спиридон Триміфунтський народився в кінці ІІІ століття на острові Кіпр. Про життя збереглося мало даних. Відомо що він був пастухом, мав дружину і дітей. Все свої кошти він віддавав на потреби ближніх і подорожніх, за це Господь нагородив його даром чудо творення: він зціляв невиліковно хворих і виганяв бісів. Після смерті дружини, в царювання імператора Константина Великого ( 306-337 рр.), його руко поклали на єпископа Кіпрського міста Триміфунта. В сані єпископа святитель не змінив свого способу життя, поєднавши пастирське служіння з ділами милосердя. За свідченням церковних істориків, святитель Спиридон в 325 році брав участь в діяннях І Вселенського Собору.

На Соборі святитель посперечався з грецьким філософом, який захищав аріанську єресь. Проста мова святителя Спиридона показала всім неміч людської мудрості перед Премудрістю Божою: « Слухай, філософе, що я буду говорити тобі: ми віруємо, що Всемогутній Бог з нічого сотворив Своїм Словом і Духом небо, землю, людину і весь видимий і невидимий світ. Слово це є Син Божий, Котрий зійшов заради наших гріхів на землю, народився від Діви, жив з людьми, постраждав, помер для нашого спасіння і потім воскрес, викупивши Своїми стражданнями первородний гріх, воскресив разом з Собою людський рід. Ми віруємо, що він Єдиносущний і Рівночесний з Отцем, і віруємо цьому без усяких лукавих вигадок, бо таїну цю осягнути людським розумом не можливо». Результатом бесіди стало те, що, що противник християнства став його ревним захисником і прийняв Святе Хрещення. Після розмови зі святим Спиридоном, звернувшись до своїх друзів, філософ сказав: «Поки суперечка зі мною велася за допомогою доказів, я виставляв проти одних доказів інші і своєю майстерністю сперечатись відражав усе, що мені надавалось. Але коли замість доказів від розуму, з уст цього старця почала виходити якась особлива сила, докази стали безсилими проти неї, оскільки людина не може противитись Богу. Якщо хто-небудь з вас може мислити так само, як я, то нехай увірує в Христа і разом зі мною нехай послідує за цим старцем, устами якого говорив Сам Бог». На цьому ж Соборі святитель Спиридон явив проти аріан наглядний доказ Єдиності у Святій Тройці. Він взяв у руки цеглину і стиснув її; вмить вийшов з неї вверх вогонь, вода потекла до низу, а глина залишилась в руках у чудотворця. « Це три стихії, а плінфа( цеглина) одна, - сказав тоді святитель Спиридон, - так і в Пресвятої тройці – Три Особи, а Божество Єдине».

Святитель з великою любов’ю піклувався за свою паству. За його молитвою засуха перемінювалась на рясний животворчий дощ, а безперервні дощі припинялися, зцілялися хворі, виганялись демони. Одного разу до нього прийшла жінка з мертвою дитиною на руках, просячи заступництва святого. Помолившись він повернув младенця до життя. Мати вражена радістю, впала бездиханною. Але молитва угодника Божого повернула життя і матері. Якось, поспішаючи спасти свого друга, на якого навели наклеп і засудили на смерть, святитель був зупинений на шляху струмком, що несподівано розлився через повінь. Святий наказав потоку: « Зупинись! Так наказує тобі Владика всього світу, щоб я міг перейти і муж був спасенний, через котого я поспішаю». Воля святителя була виконана, і він благополучно перейшов на інший берег. Суддя, попереджений про чудо яке сталося, з пошаною зустрів святого Спиридона і відпустив його друга.

Відомий з житія святителя ще такий випадок. Якось він зайшов в порожню церкву, наказав запалити лампади та свічки і почав Богослужіння. Виголосивши : « Мир всім», він і диякон почули у відповідь з верху множество голосів, що виголошували « І духові твоєму». Хор цей був великий солодкоголосий . На кожній ектенії хор цей співав «Господи помилуй». Почувши спів, який лунав з церкви до храму поспішили лди, що знаходились поблизу. Але коли вони увійшли в храм то побачили тільки єпископа з невеликою кількістю церковних служителів, і не чули вже більше небесного співу, що дуже їх здивувало.

Все житіє святителя вражає дивовижною простотою і силою чудо творення,яка дарована була йому від господа. За словом святителя прокидались мертві, приборкувались стихії, сокрушались ідоли. Коли в Александрії Патріахом був скликаний Собор заради сокрушення ідолів і капищ, за молитвами отців Собору впали всі ідоли, окрім одного , найбільш шанованого. Патріарху у видінні було відкрито, що ідол цей залишився для того, щоб його сокрушив Спиридон Триміфунтський. Викликаний Собором святитель сів на корабель, і в той момент, коли корабель пристав до берега і святитель ступив на землю, ідол в Александрії з усіма жертовниками розлетівся в порох, чим сповістив Патріарху і всім єпископам про наближення святителя Спиридона.

У праведності і святості прожив святитель Спиридон земне життя і з молитвою віддав душу свою Богу ( + біля 348 року).

В історії Церкви святитель Спиридон вшановується разом зі святителем Миколаєм, архієпископом Мирлікійським. Його ім’я як особливо шанованого Святого постійно згадується під час Водосвятного молебню. Мощі святого Спиридона до нинішнього часу залишаються невичерпним джерелом зцілень.

Гробниця з мощами свт. Спиридона Триміфунтського

ЧУДЕСА ПІСЛЯ СМЕРТІ

Дізнавшись про праведне і святе життя єпископа Спиридона, один з візантійських імператорів наказав викопати його тіло і помістити в усипальниці храму Святої Софії у Константинополі. Коли останки Спиридона витягли з могили, подиву присутніх не було меж. Незважаючи на те, що тіло пролежало в землі багато десятків років, воно абсолютно не змінилося - немов святий старець був похований учора. У нього були цілі зуби і волосся, відмінно збереглася шкіра, можна було розпізнати риси обличчя.

Коли мощі були поміщені в Константинополі в спеціальну раку, виявилося, що святий продовжує творити чудеса. Безліч паломників, помолившись перед ракою і доторкнувшись до мощів, отримали зцілення. Мощі святого Спиридона були в Константинополі аж до його захоплення турками. Після цього нетлінне тіло було переправлено на грецький острів Корфу (місцева назва Керкіра). Дізнавшись про великий скарб, який їм дістався, керкірійці побудували для мощів храм і до цього дня вважають святого Спиридона покровителем свого острова. Турки відчували постійне бажання завоювати цей мальовничий острів. Вперше, коли до нього підійшов їхній флот, турецькі моряки побачили величезну жахливу тінь старця і побоялися висаджуватися на берег. Тоді вони вирішили підірвати храм з мощами, сподіваючись, що після цього керкірійці позбудуться свого покровителя. Але святий Спиридон з`явився жителям і попередив про закладену вибухівку. Її вчасно знайшли і знешкодили.

Незважаючи на те, що всі чудеса святого Спиридона офіційно визнані церквою і мають документальне підтвердження в хроніках острова Кіпр, сучасній людині дуже складно в них повірити. Риси святого цілком впізнавані, прекрасно збереглися волосся і білосніжні зуби. Шкіра трохи зморщена і потемніла, але зберегла свою форму. До речі, зберігачі раки кажуть, що потемнів святий Спиридон відносно недавно. Це сталося в XVII столітті.

Тіло святого Спиридона має постійну температуру: 36,6 градусів. У нього росте волосся і нігті. І що найдивовижніше - одяг, який на нього вдягнутий, міняють раз на півроку, тому що він зношується, ніби Святий не лежить в ракі, а ходить.

Люди, які сподіваються отримати зцілення, лягають на спину попереду хресної ходи, поруч кладуть своїх дітей, щоб нетлінні мощі святителя Спиридона пронесли над ними. У Православному світі він шанується як «святий, який ходить» - оксамитові черевички, одягнені на його ступні, зношуються, і кілька разів на рік їх замінюють новими. А зношені черевички розрізають на частини і як велику святиню передають віруючим. За свідченням грецьких священнослужителів, під час «перевзування» відчувається відповідний рух. Зберігач раки розповів, що бували випадки, коли ключ просто не може відкрити замок на ракі. І тоді священики знають - святого в ракі просто немає, він ходить по острову. Феномен нетлінних мощів святого Спиридона намагалися дослідити науковці з усього світу, і церква їм не перешкоджала. Однак біофізики та біохіміки, вивчивши мощі святого, лише розвели руками. Немає іншого пояснення, окрім чуда, тому, що може бачити будь-який православний відвідувач храму на Корфу.