Свята Людмила жила в кінці дев'ятого – на початку десятого століття. Вона була донькою Сербського князя.

Людмила вийшла заміж за чеського князя Боривоя і разом з чоловіком прийняла святе хрещення від святителя Мефодія, архієпископа Моравського, просвітителя слов'ян. Ставши християнами, подружжя піклувалося про просвітлення свого народу світлом Христової віри.

Рано овдовівши, свята Людмила вела суворе життя і продовжувала піклуватися про Церкву в правління сина Вратіслава. Це викликало ненависть невістки - дружини сина, Драгоміри. Після смерті сина Вратіслава, на престол вступив юний онук Людмили, В'ячеслав. Користуючись молодістю і недосвідченістю правителя, вісімнадцятирічного В'ячеслава, Драгоміра знову стала впроваджувати серед народу язичницькі звичаї.

Свята Людмила пішла в місто Течин, де під час молитви була удушена вбивцями, яких послала Драгоміра. Мощі святої були поховані в Течині біля міської стіни. Над її могилою стали відбуватися чудесні знамення і численні зцілення.

Почувши про чудо зцілення сліпого, її онук В'ячеслав здійснив перенесення святих останків у місто Прагу і поклав їх у церкві Святого Великомученика Георгія Побідоносця, де вони знаходяться по сьогоднішній день.