Про чудесне явлення знамення Хреста Святіший Патріарх Єрусалимський Кирил (350-387) сповістив посланням імператора Констанція, вмовляв його навернутися до православної віри. Історик Стародавньої Церкви Созомен свідчить, що через це явлення Святого Хреста багато іудеїв та еллінів прийшли до істинної віри, покаявшись перед Христом Богом, і прийняли Святе Хрещення.

Святий мученик Акакій

Святий мученик Акакій, що жив в III столітті, народився в Каппадокії і був сотником Мартісійского полку при воєначальникові Фірмі. Коли за наказом імператора Максиміана Галерія (305-311) почалося гоніння на християн, Фірм почав по черзі допитувати своїх воїнів про віру. Тоді святий Акакій твердо і відкрито визнав себе християнином. Бачачи непохитність святого Акакія, Фірм послав його до вищого воєначальника Вівіана. Вівіан віддав святого жорстоким мукам. Після катувань його закували в тяжкі кайдани і посадили до в'язниці. Трохи згодом мученика разом з іншими в'язнями повели до Візантії до правителя. Воїни, які супроводжували їх йшли швидко, не надаючи в'язням милосердя, і святий Акакій знемагав на шляху від ран, тяжких оков, голоду і спраги. Коли ж нарешті зупинилися на нічліг, святий Акакій підніс Богу дякувати за те, що сподобився страждати за Його Святе Ім'я. Під час молитви святий почув голос з неба: "Мужайся, Акакію, і кріпися!" Цей голос чули і інші в'язні, багато з яких увірували в Христа і просили святого наставити їх і затвердити в християнській вірі.

У Візантії святого мученика помістили в тяжке ув'язнення, іншим же в'язням надали більш легкі умови. Вночі в'язні побачили, як до святого Акакія з'явилися світлі юнаки і служили йому, омиваючи його рани і приносячи їжу. Через сім днів Вівіан знову закликав святого Акакія і був вражений його квітучим виглядом. Запідозривши, що темничний сторож за гроші давав в'язневі послаблення і їжу, він закликав сторожа для суворого допиту. Не повіривши його відповідям, Вівіан піддав сторожа побиттю. Тоді святий Акакій сам відповів Вівіані: "Кріпость і силу мені дано від Господа Ісуса Христа, Який зцілив мої рани". Вівіан в шаленому гніві наказав бити мученика по обличчю і розтрощити йому зуби за непрошені промови. Прагнучи ще більше збільшити і продовжити муки святого Акакія, Вівіан відіслав його до правителя Флаккіна з листом. Але, прочитавши листа, Флаккін обурився, що Вівіан так довго і жорстоко мучив воїна, що мав почесне звання центуріона, і наказав негайно обезголовити мученика. На місці страти святий Акакій звів очі до небес, віддавши Богу подяку за те, що сподобився прийняти за Нього мученицьку кончину, потім зі спокійною радістю схилив голову під меч. Це відбулося в 303 році. При Костянтині Великому мощі святого мученика Акакія спочивали в Константинополі в храмі, побудованому на його честь, згодом вони були перенесені в Калабрію, в місто Сцілляцію. Святий мученик Акакій особливо допомагає тим, хто звертається до нього з молитвою в боротьбі з плоттю, що відчув на собі святий Епіфаній, учень святого Андрія юродивого.

Преподобний Нил Сорський
Преподобний Нил Сорський, великий подвижник Руської Церкви, походив з роду бояр Майкових. Чернецтво прийняв в обителі преподобного Кирила Білозерського (пам'ять 9 червня). Тут він користувався порадами благочестивого старця Паїсія Ярославова, згодом ігумена Троїце-Сергієвої Лаври. Преподобний багато подорожував по Сходу, вивчаючи чернече життя в Палестині і на Афоні. Повернувшись на Русь, він пішов на річку Сміттю у Вологодській землі, поставив келію і каплицю, де незабаром виникла обитель з новим в той час у нас скитським уставом, запозиченим преподобним Нилом на Афоні. За заповітом преподобного Нила, ченці повинні були харчуватися працею рук своїх, милостиню приймати тільки в крайній нужді, уникати любові до речей і розкоші навіть у церкві, жінки в скит не допускалися, ченцям не дозволялося виходити з скиту ні під яким приводом, володіння вотчинами заперечувалося.

Розселившись навколо невеликої церкви на честь Стрітення Господнього в лісі, в окремих келіях по одному, по два і не більше трьох осіб, Скитникиі напередодні недільних і інших святкових днів збиралися на добу на богослужіння, причому всеношна, на якій після кожної кафизми пропонувалися два-три читання з святоотецьких творінь, тривала всю ніч. В інші дні кожен молився і працював у своїй келії. Головним подвигом ченців була боротьба зі своїми помислами й пристрастями, в результаті чого в душі народжується мир, в розумі - ясність, в серці - сокрушення і любов. У своїх письмових працях - "Передання учням своїм, хто хоче жити в пустелі" та "Уставі" преподобний Нил детально викладає щаблі цього спасительного мисленного діяння. Перший ступінь - відречення від світу, зокрема, всяких мирських розваг, друга - безперервна молитва, супроводжувана пам'яттю про смерть. У своєму житті святий подвижник був украй некористолюбним і працьовитим. Він сам викопав ставок і криницю, вода якого мала цілющу силу. За святість життя старця Нила глибоко шанували сучасні йому російські ієрархи. Преподобний брав участь на Соборах 1490 і 1503 років. Уникаючи почестей і слави світу цього, він перед своєю кончиною заповідав учням кинути тіло його на поталу звірам і птахам або поховати без всяких почестей на місці його подвигу. Помер святий на 76-му році життя 7 травня 1508. Мощі його, поховані в заснованої ним обителі, прославилися безліччю чудотвореннь. Російська Церква зарахувала його до лику святих.

підготував протоієрей Миколай Капітула,

магістр богослів’я, викладач РДС,

клірик Покровського собору, м. Рівне

Джерело:http://rivne-cerkva.rv.ua/